До Солом’янського районного суду м.Києва

03037, м Київ, вул. Максима Кривоноса, будинок 25

E-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua

________________________________________________ 

П.І.Б.

Представник позивача: Роговський Андрій Анатолійович,

м.Київ, 02068, вул.Драгоманова, буд. 1 «Г», кв. 1

тел. +38(095)409-21-06

e-mail: andrey_ukrtenders@bigmir.net

Відповідач: Громадська організація «Ліга радіоаматорів України»

ЄДРПОУ 14361078

Адреса реєстрації: 03056, м.Київ, вул. Вадима Гетьмана буд. 27. офіс 707

Адреса штаб-квартири: 03057, м. Київ. пр. Перемоги. 52/2,

офіс №29, абонентська скринька №56, Kиїв-1, 01001,

E-mail: ut3uy@ukr.net

телефон: +38 (067) 463-21-71

Представник відповідача: Гай Наталія Володимирівна

м.Київ, 02097, вул.Лиськівська, буд. 2/71, кв. 177

тел. +38(067)870-20-75

E-mail: libga@ukr.net

Головуюча у першій інстанції

Шереметьєва Людмила Антонівна

(справа №760/14391/18)

ЗАЯВА

про залучення третьої особи на стороні відповідача

У провадженні Солом’янського районного суду міста Києва знаходиться справа

№760/14391/18 за позовом Грищенка Володимира Володимировича до громадської організації

«Ліга радіоаматорів України» про визнання недійсним рішень позачергової звітно-виборної

Конференції громадської організації «Ліга радіоаматорів України», проведеної 30 травня 2015

року.

Ухвалою судді Солом’янського районного суду міста Києва Шереметьєвої Л.А. від 08

серпня 2019 року http://reyestr.court.gov.ua/Review/83614811 позов прийнято судом до розгляду за

правилами спрощеного позовного провадження.

З яких міркувань прийняте це судове рішення про розгляд справи саме за правилами

спрощеного позовного провадження в ухвалі суду нічого не вказано, а є тільки посилання на ст. ст.

19, 27, 33, 175, 177, 274-279 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами,

передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження

(загального або спрощеного); окремого провадження.

Частина 1 ст.274 ЦПК України визначає, що у порядку спрощеного позовного

провадження розглядаються: 1) малозначні справи; 2) справи, що виникають з трудових відносин;

3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто

проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому

відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

Очевидно, що ця справа не виникла з трудових правовідносин та вона не стосується

надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає

окремо від дитини.

Але й про те, що справа №760/14391/18 за позовом Грищенка Володимира

Володимировича до Громадської організації «Ліга радіоаматорів України» про визнання

недійсним рішень позачергової звітно-виборної Конференції громадської організації «Ліга

радіоаматорів України», проведеної 30 травня 2015 року, не може бути віднесена й до категорії

малозначних справ свідчить наступне:

ЦПК України не містить визначення поняття «малозначні справи». І тут слід повністю

погодитися з тим, що така правова сегрегація справ недоцільна і «використаний термін

«малозначні» доволі специфічний, оскільки значення справи для заявника не залежить від його

ціни або складності розгляду і навряд чи варто ділити справи на значні та малозначні» (Ізарова

І.О. Реформи цивільного процесуального законодавства в незалежній Україні: 1991-2017 / Україна

на шляху до Європи: реформа цивільного процесуального законодавства. Збірник наукових праць.

- К., 2017, C.18). Адже для кожної людини справи, що її стосуються – значні, як значні і права та

інтереси, які особа захищає в суді.

У правовому полі Україні засада правової визначеності (англійською — legal certainty)

вже належить не до неписаних для України складових принципу верховенства права, а до писаних,

оскільки, згідно з правовими позиціями Конституційного Суду України, слугує забезпеченню

непорушності конституційних прав людини (Рішення від 02.06.1999 року №2-в/99).

Конституційний Суд України в рішенні від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 вказав, що із

конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і

недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не

виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до

свавілля (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

В рішенні від 29 червня 2010 року Конституційний Суд України у справі за

конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо

відповідності Конституції України (конституційності) абзацу восьмого пункту 5 частини першої

статті 11 Закону України «Про міліцію» зазначив, що «одним із елементів верховенства права є

принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та

громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення

передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абзац третій

підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Принцип правової визначеності тісно пов’язаний з іншими базовими елементами

верховенства права — насамперед, із законністю і забороною зловживання владними

повноваженнями. Так, з одного боку, вимога визначеності приписів закону, як основа

передбачуваності особою наслідків своєї поведінки, виступає однією з оцінок якості закону. З

іншого боку, будучи інструментом для обмеження дискреційних повноважень публічної влади,

правова визначеність запобігає свавіллю останньої. У Рішенні Конституційного Суду України №3-

рп/2016 (суддя доповідач — С. В. Шевчук) Конституційний Суд України сформовано важливу

правову позицію, згідно з якою «принцип правової визначеності не виключає визнання за органом

державної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку

має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Цей механізм повинен забезпечувати, з

одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи,

а з другого — наявність можливості у особи передбачати дії цих органів» (п. 2.4 мотивувальної

частини Рішення).

Згідно з ухваленим Венеційською комісією «Контрольним списком питань для оцінки

стану дотримання верховенства права», правова визначеність передбачає, зокрема: 1) доступність

законодавства; 2) його передбачуваність; 3) доступність рішень судів; 4) стабільність і

послідовність закону та його застосування на практиці; 5) відсутність зворотної сили закону; 6)

охорону правомірних очікувань; 7) дотримання принципів nullum crimen sine lege і nulla poena sine

lege, а також 8) додержання засади res judicata.

Венеціанська комісія ставить доволі високі вимоги до якості законів, ясності їхнього

формулювання, правильного тлумачення та коректного застосування, і у своїй доповіді від 04

квітня 2011 року «Верховенство права» вказала, що правова визначеність є елементом

верховенства права та є істотно важливою для питання довіри до судової системи. Аби досягти

цієї довіри, держава повинна зробити текст закону легко доступним, закон має бути

сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою

поведінку.

Неодноразово піднімалося питання правової визначеності і в рішеннях Європейського

Суду з прав людини. Так, у рішенні по справі «Ольссон проти Швеції», зазначено, що норма

національного закону не може розглядатися як право, якщо її не сформульовано з достатньою

точністю так, щоб громадянин мав змогу, якщо потрібно, з відповідними рекомендаціями, до

певної міри передбачити наслідки своєї поведінки. Згідно з усталеною практикою Європейського

суду поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинне бути доступним і

передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку

щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на

права осіб (рішення у справах «Олександр Волков проти України», «C.G. та інші проти Болгарії»

та ін). Окрім того, Європейський суд зазначає, що відповідальність за подолання недоліків

законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить, в тому числі, і на

судових органах, які застосовують та тлумачать закони (рішення у справах «Вєренцов проти

України», «Кантоні проти Франції»).

 А відповідно до ч.ч.1-4 ст.10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом

верховенства права, розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України,

міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України,

застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у

спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, застосовує при розгляді

справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї,

згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського

суду з прав людини як джерело права.

Самостійне значення правової визначеності як охоронюваної правом конституційної

цінності не заперечує того, що стосовно безпеки людини (стаття 3 Основного Закону України)

засада правової визначеності має значення інструментальне. Призначення цього принципу у сфері

відносин між людиною і публічною владою — забезпечити так звану юридичну безпеку (legal

security; securite juridique) особи, підтримати стабільність правовідносин між людиною й

державою, гарантувати певність її юридичного становища, передбачуваність правових наслідків

своєї поведінки, охорону та захист правомірних очікувань і, зрештою, її довіру до держави та

зокрема до суду.

Відсутність же правової визначеності щодо поняття «малозначні справи», варто

розглядати не інакше як те, що законодавцем та державою в цілому взятий курс на обмеження

доступу громадян до правосуддя.

В ухвалі судді Солом’янського районного суду міста Києва Шереметьєвою Л.А. від 08

серпня 2019 року http://reyestr.court.gov.ua/Review/83614811 теж не вказується, що справа

№760/14391/18 за позовом Грищенка Володимира Володимировича до Громадської організації

«Ліга радіоаматорів України» про визнання недійсним рішень позачергової звітно-виборної

Конференції громадської організації «Ліга радіоаматорів України», проведеної 30 травня 2015

року, є малозначною.

В той же час, відповідно до п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України, малозначними є справи, в яких

ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1921 грн. х

100 = 192100 грн.). Тобто сума менша 192100 грн. для громадянина України є такою малозначною,

за ради якої він навіть не буде заморочуватись з судом через таку дрібницю.

Чи відноситься це до тільки до справ майнового характеру, чи до всіх категорій справ,

законодавець прямо не вказує.

Водночас в п.п.2-3 ч.1 ст.274 ЦПК України, окремо вказуються категорії справ, які є

справами немайнового характеру і не мають або можуть не мати ціни позову взагалі або ціна

такого позову не повинна визначатись, зокрема справи про надання судом дозволу на тимчасовий

виїзд дитини за межі України.

Там же, в п.п.1-4 ч.4 ст.274 ЦПК України, зазначено, що в порядку спрощеного позовного

провадження не можуть бути розглянуті справи майнового характеру у спорах за позовами де має

визначатись ціна позову, а саме: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення

аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного

житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до

глави 12(Особливості позовного провадження у справах про визнання необґрунтованими активів

та їх витребування) Розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п’ятсот розмірів прожиткового

мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об’єднані з вимогами у спорах, вказаних у

пунктах 1-5 цієї частини.

Про те, що вимоги п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України стосуються тільки справ майнового

характеру, нам натякає і стаття 176 ЦПК України, за частиною першою якою ціна позову

визначається:

1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за

виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному порядку;

2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;

3) у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців;

4) у позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіх платежів, але не більше 3-х років;

5) у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі - сукупністю платежів за три роки;

6) у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач - сумою, на яку зменшуються або

збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік;

7) у позовах про припинення платежів або видач - сукупністю платежів або видач, що залишилися,

але не більше ніж за один рік;

8) у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла -

сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до

кінця дії договору, але не більше ніж за три роки;

9) у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві

приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить

юридичним особам, - не нижче його балансової вартості;

10) у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Аналіз цих статей вказує на те, що ціновий критерій, зазначений в п.1 ч.6 ст.19 ЦПК

України, законодавець відносить цілком до справ майнового характеру щодо яких за законом

визначається ціна позову, а справа №760/14391/18 за позовом Грищенка Володимира

Володимировича до громадської організації «Ліга радіоаматорів України» про визнання недійсним

рішень позачергової звітно-виборної Конференції громадської організації «Ліга радіоаматорів

України» від 30 травня 2015 року не містить позовних вимог щодо яких згідно до закону потрібно

визначати ціну позову.

З огляду на зазначене, висновок суду, зазначений в описовій частині ухвали

Солом’янського районного суду міста Києва від 08 серпня 2019 року

http://reyestr.court.gov.ua/Review/83614811 про те, що у справі №760/14391/18 за позовом

немайнового характеру якимось чином «Ціна позову визначена», викликає питання про те, а

який же розмір тієї ціни позову у національній валюті, та чи не перевищує та ціна позову

визначених п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України, 100(сто) розмірів прожиткового мінімуму для

працездатних осіб, або визначених п.2 ч.6 ст.19 ЦПК України, 500(п’ятсот) розмірів прожиткового

мінімуму для працездатних осіб, та чи сплачений позивачем 1(один) відсоток визначеної ціни

позову у відповідності до п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» і чи не критерій

визначеної таким чином вказаною ухвалою ціни позову у цій справі став в пригоді суду в мить

вирішення питання про слухання справи №760/14391/18 в спрощеному позовному провадженні?

На разі, за відсутності законодавчо визначених критеріїв за якими справу №760/14391/18

можна оцінити як малозначну, що повною мірою стосується визначеності правових норм,

передбачених п.1 ч.6 ст.19, п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України, ніхто не має законних підстав

стверджувати, що зазначена справа №760/14391/18 є малозначною.

З огляду на викладене справа №760/14391/18 за позовом Грищенка Володимира

Володимировича до громадської організації «Ліга радіоаматорів України» про визнання недійсним

рішень позачергової звітно-виборної Конференції громадської організації «Ліга радіоаматорів

України» від 30 травня 2015 року ні в якому разі не може розглядатися у порядку спрощеного

позовного провадження за ознаками вказаними в п.1 ч.6 ст.19, ч.1 ст.272 ЦПК України,

оскільки до цього немає ніяких правових підстав.

Відповідно до ч.2 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження

може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду.

З аналізу законодавчих положень ЦПК України можна побачити колізію процесуальних

норм, оскільки з ч.4 ст.19 ЦПК України випливає, що спрощене позовне провадження

призначене для розгляду певних категорій справ, а також інших справ, для яких

пріоритетним є швидке вирішення справи.

Водночас ч.2 ст.274 ЦПК України вказує на те, що в порядку спрощеного позовного

провадження можуть бути розглянуті й такі справи, для яких не є пріоритетним швидкий розгляд

справи, що суперечить меті запровадження спрощеної форми позовного провадження.

Частиною 3 ст.274 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розгляд

справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд повинен врахувати: 1)

ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та

складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі

призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7)

чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності

розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Законодавча позиція щодо імперативного визначення категорій справ, які розглядаються в

порядку спрощеного позовного провадження, має значні недоліки, її реалізація є недосяжною в

певних випадках на практиці.

По-перше, щодо врахування ціни позову, то згідно з п.2 ч.6 ст.19 ЦПК України, до справ,

які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, відносяться

справи, ціна позову в яких перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для

працездатних осіб (1921 грн. х 500 = 960500 грн.), а відповідно п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України якщо

ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то справа

обов’язково розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Водночас

віднесення справи виключно за ціною позову до таких, що повинні розглядаються в порядку

спрощеного позовного провадження є спірним, оскільки ціна позову не свідчить про простий

спосіб захисту, невеликий обсяг доказового матеріалу та можливість установлення всіх

обставин справи в скорочені строки.

До того ж, через те, що відповідно до п.п.1-10 ч.1 ст.176 ЦПК України, у цій справі не

може визначатись ціна позову, і відповідно до цієї справи не можуть застосовуватись положення

п.п.1, 2 ч.6 ст.19, ч.1 ст.272 ЦПК України, як вже зазначалось, а тому ціну позову, відповідно до

ч.3 ст.274 ЦПК України, при вирішенні питання про розгляд справи №760/14391/18 за позовом

Грищенка Володимира Володимировича до громадської організації «Ліга радіоаматорів України»

про визнання недійсним рішень позачергової звітно-виборної Конференції громадської організації

«Ліга радіоаматорів України» від 30 травня 2015 року в порядку спрощеного або загального

позовного провадження, суд не міг ніяким чином врахувати.

По-друге, щодо врахування значення справи для сторін, якими в цивільному процесі,

відповідно до ч.1 ст.48 ЦПК України, є позивач і відповідач, то, зважаючи на те, що цілі сторін, їх

інтереси, зацікавленість в прийнятті судом рішення про задоволення позовних вимог співпадають,

а наявний спір щодо позовних вимог між ними абсолютно відсутній через повне визнання

відповідачем позовних вимог, а то і допомогу відповідача в підготовці та поданні цього позову до

суду через велике бажання скасувати рішення Конференції громадської організації «Ліга

радіоаматорів України» від 30 травня 2015 року, то мабуть саме це й було враховано судом, при

віднесенні справи №№760/14391/18 до категорій справ, для яких пріоритетним є швидке

вирішення справи у спрощеному позовному провадженні.

Втретє, щодо врахування обраного «позивачем спосіб захисту»…. Невірна теза, взагалі,

оскільки позивач скоріш за все обирає спосіб нападу, а не захисту, особливо в спрощеному

провадженні, коли треба з позовом подати відразу всі доводи і докази, а щодо цієї справи так,

огляду на вже зазначене відношення відповідача до позовних вимог та повну узгодженість дій і

односторонність векторів руху сторін до їх загальної і так бажаної ними цілі, то захищатися в цій

справі , ні позивачу, ні відповідачу один від одного не знадобиться. Хіба шо суду прийдеться

захищатися від бажань сторін якнайшвидше отримати так очікуваний ними результат сумісних

зусиль, за для якого вони сумісними зусиллями готували та подавали до суду цей позов. Може

саме повне коханням одне до одного братання сторін і прийняте до уваги при вирішенні питання

про віднесення справи до категорії справ, що розглядаються у спрощеному позовному

провадженні. Але постає питання про те за яким процесуальним кодексом розглядати цю справу,

оскільки відповідно до ч.1 ст.1 ЦПК України, цивільний процесуальний кодекс України визначає

юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів, а в даному випадку спір між

сторонами зовсім відсутній.

Що стосується врахування категорії та складністі справи, то тут треба зазначити, що

вирішуючи питання, чи належить справа до категорії малозначних, суд у кожному конкретному

випадку на підставі необхідності дослідження судом конкретних обставин у справі та судової

практики розгляду подібних справ має оцінити наявність критеріїв, з яких слід виходити, та

вирішити це питання відповідно до принципу верховенства права.

Звертаючись до практики розгляду подібних справ тільки у Солом’янському районному

суді міста Києва ми бачимо наступне:

-справа №760/24171/14-ц за позовом Зельдiна Ігоря Львовича та Кривенького Олександра

Андрыйовича до Громадської організації «Ліга радіоаматорів України» (далі - ГО ЛРУ) про

визнання недійсними та скасування рішень звітно-виборчої Конференції громадської організації

«Ліга радіоаматорів України», прийнятих 6-7 вересня 2014 року в смт. Затока Одеської області

прийнята до провадження Солом’янського районного суду міста Києва ухвалою від 10

листопада 2014 року http://reyestr.court.gov.ua/Review/41380697 і до цього часу не знайшла свого

остаточного вирішення, а вже минуло майже 5(п’ять) років(!) і наближається ювілейна річниця

перебування цієї «малозначної справи», яка вже сьогодні нараховує більше 20(двадцяти) томів, в

провадженні Солом’янського районного суду міста Києва, яку, надіюсь, суд готується гідно

відсвяткувати;

-справа №760/5850/17 за позовом Зельдiна Ігоря Львовича до громадської організації

«Ліга радіоаматорів України» про визнання недійсними рішень позачергової звітно-виборчої

Конференції Ліги радіоаматорів України громадської організації «Ліга радіоаматорів України»,

прийнятих у м. Кропивницький(Кіровоград) 29 - 30 серпня 2015 року та рішень позачергової

звітно-виборчої Конференції Ліги радіоаматорів України громадської організації «Ліга

радіоаматорів України», прийнятих 23 січня 2016 року у м. Києві прийнята до провадження

Солом’янського районного суду міста Києва ухвалою від 30 березня 2017 року

http://reyestr.court.gov.ua/Review/66916745 і до цього часу не знайшла свого остаточного

вирішення, призначена на 28 січня 2020 року о 09 годині 30 хвилин в стадії підготовчого засідання

та збирання і витребування доказів, а вже минуло 2(два) роки 7(сім) місяців, а на день вказаного

підготовчого засідання мине майже 3(три) роки(!), якраз по кількості судових засідань(3[три])

фактично проведених за весь цей час у цій справі.

-справа №760/22782/15-ц за позовом Гострого Миколи Васильовича, Кияниці Сергія

Володимировича, Пащенка Віктора Івановича до громадської організації «Ліга радіоаматорів

України» про визнання недійсними рішень позачергової звітно-виборчої Конференції громадської

організації «Ліга радіоаматорів України», прийнятих у м. Кропивницький(Кіровоград) 29 - 30

серпня 2015 року та рішень позачергової звітно-виборчої Конференції Ліги радіоаматорів України

громадської організації «Ліга радіоаматорів України», прийнятих 23 січня 2016 року у м. Києві

знаходилась в Солом’янському районному суді міста Києва з грудня 2015 року

http://reyestr.court.gov.ua/Review/54843542 , прийнята до провадження Солом’янського

районного суду міста Києва ухвалою від 18 січня 2016 року

http://reyestr.court.gov.ua/Review/55040089 і рішення в якій постановлене 20 лютого 2018 року

http://reyestr.court.gov.ua/Review/73463429 тобто більше ніж через 2(два) роки.

І вговтався суд з цією «малозначною справою» №760/22782/15-ц так швидко не тому, що

вона «малозначна», а лише завдяки недолугій правовій позиції позивачів та їх адвоката і втрати

позивачами інтересу до цієї справи напевно через те, що в порядку «спрощеного провадження» ця

справа розглядалась в над міру «розумні строки», що вимагало значних коштів на правову

допомогу та інших витрат.

Якщо такі справи відносяться до категорії справ, які розглядаються в порядку спрощеного

провадження, то страшно собі навіть уявити продовж якого «розумного строку» розглядаються

справи віднесені до справ категорії справ, які розглядаються в порядку загального позовного

провадження, які відповідно повинні містити не десятки, як вказані справи «спрощеного

позовного провадження», а сотні томів. Напевно такий строк розгляду справ загального позовного

провадження повинен бути «розумніший» за строк розгляду справ «спрощеного позовного

провадження» років на 10(десять) щонайменше… та бути таким «розумним» щоб нащадкам

позивачів виповнилось повноліття і вони змогли вступити в такі справи як правонаступники і щоб

хоча би їх онуки дожили до рішення суду.

Справа ж №760/14391/18 за позовом Грищенка Володимира Володимировича до

громадської організації «Ліга радіоаматорів України» про визнання недійсним рішень

позачергової звітно-виборної Конференції громадської організації «Ліга радіоаматорів України»,

проведеної 30 травня 2015 року має таку саму необхідність дослідження судом таких же самих

конкретних обставин справи та тих же самих доказів, як і в зазначених справах, але складність цієї

справи значно більша за зазначені через те, що скликання указаної конференції відбувалось не в

звичайному порядку, а в порядку визначеному ч.4 ст.98 Цивільного кодексу України, в редакції

від 05 квітня 2015 року, що значно ускладнює та збільшує об’єм доказів, які підлягають

дослідженню, зокрема протоколів загальних зборів та заяв членів ГО ЛРУ про скликання

позачергової конференції, на кшталт тих , що додаються іншими зацікавленими особами.

Без дослідження доказів стосовно скликання Конференції від 30 травня 2015 року у

справі не може бути постановлене законне та обґрунтоване судове рішення, а ці докази маються

тільки у третіх осіб, які не залучені до участі в справі.

А дослідження цих доказів потребує їх витребування для чого необхідно проводити

підготовче засідання.

Щодо оцінки об’єму доказів при вирішенні питання про віднесення справ про визнання

недійсними рішень звітно-виборчих Конференції громадської організації «Ліга радіоаматорів

України» до категорії таких що повинні розглядатися в порядку спрощеного позовного

провадження, то орієнтиром такого об’єму є справа №760/24171/14-ц за позовом Зельдiна Ігоря

Львовича та Кривенького Олександра Андрійовича до Громадської організації «Ліга радіоаматорів

України» (далі - ГО ЛРУ) про визнання недійсними та скасування рішень звітно-виборчої

Конференції громадської організації «Ліга радіоаматорів України», прийнятих 6-7 вересня 2014

року в смт. Затока Одеської області, об’єм доказів якої складає понад 20 томів і це при тому, що

жодного доказу ще не досліджено, оскільки до розгляду справи по суті суд прийшов тільки

Нічим справа №760/24171/14-ц не відрізняється від зазначених й строками відбуття

покарання в суді.

Так, відповідно до ухвали судді Солом'янського районного суду м. Києва Букіної О.М. від

04 червня 2018 року http://reyestr.court.gov.ua/Review/75108040 , ухвали судді Святошинського

районного суду м. Києва Шум Л.М. від 20 грудня 2018 року

http://reyestr.court.gov.ua/Review/79003032 та ухвали судді Шевченківського районного суду м.

Києва Волошина В.О. від 25 січня 2019 року http://reyestr.court.gov.ua/Review/80674781 позовна

заява до Солом'янського районного суду м. Києва подана представником позивача Роговським

А.А. 01 червня 2018 року, тобто в п’ятницю, і тільки 08 серпня 2019 року була прийнята до

провадження. Тобто впродовж 1(одного) року та більше ніж 2(двох) місяців справу футболили по

трьом районних судах міста Києва, що мабуть є однією з ознак «спрощеного» позовного

провадження саме цієї справи.

Що стосується питання про те, чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес,

то цей критерій судом не міг бути оцінений, оскільки , як зазначалось, позивач, його представник

та відповідач добре узгодили свої дії по досягненню однієї і тієї цілі, а тому не де не афішували

свій «договорняк», та тишком-нишком без донесення до відомості широкому загалу

радіоаматорської спільноти України, намагались таємно від усіх здобути зиск за для своїх

загальних інтересів узурпації влади в громадському об’єднанні.

Такими конспіративними методами позивачу, його представнику, та представникам

відповідача вдалося приспати пильність громади, приховати від членів громадського об’єднання

свої дії з проведення договірного матчу в залі судового засідання, де вони намагаються фактично

таємно протягнути «під сукном» потрібне їм рішення, яке вплине на права та законні інтереси

безлічі пересічних радіоаматорів, в тому числі і на права та законні інтереси членів громадської

організації «Ліга радіоаматорів України», і про порушення яких ці радіоаматори ніколи не

дізнаються, як і про безліч інших діянь, на кшталт таємного, без відома членів громадської

організації «Ліга радіоаматорів України», проведення таємних конференцій, про які ніхто з членів

громадського об’єднання не оповіщається і на яких затверджуються таємні Статути громадської

організації «Ліга радіоаматорів України», текст яких є засекреченим від членів громадської

організації «Ліга радіоаматорів України». Але це не свідчить про відсутність суспільного

інтересу.

Після того, як стало відомо про такі підступні дії позивача, його представника, та

представників відповідача, адвокат вже ледь утримує від написання безлічі звернень «громадну»

радіоаматорську громаду, яка, як і позивачам Гострому М.В., Кияниці С.В., Пащенку В.І. які не

витримали, зрадили інтереси громади радіоаматорів і покинули татамі боротьби з рейдерством,

доручила позивачу Зельдіну І.Л. та Кривенькому О.А. від імені біля 1500 (однієї тисячі п’ятисот)

радіоаматорів захистити їх права та законні інтереси від узурпаторів та рейдерів, які в

мухлярський спосіб, через фейкові, антистатутні та незаконні збіговиська протиправно захопили

юридичну особу, оскільки ці півтори тисячі радіоаматорів самі, через значно обмежений судовим

здиром та значними цінами на адвокатські послуги доступ до правосуддя, захист своїх прав та

законних інтересів здійснити не можуть.

Утримує і від звернення у Вищу раду правосуддя за офіційними роз’ясненнями щодо

«розумності строків» розгляду справ «спрощеного позовного провадження», зокрема справи

№760/5850/17, в якій тільки на розгляд клопотання про забезпечення доказів знадобився час

довжиною з 28 березня 2017 року до 23 січня 2019 року, що на думку громади не узгоджується з

вимогами ст.121 ЦПК України, в редакціях з 11 березня 2017 року по 15 грудня 2017 року, і

вимогами ст.185 ЦПК України, в редакціях чинних після 15 грудня 2017 року, щодо строків

розгляду таких клопотань, який перевищено в сотні разів, і що на думку громади потребує

окремого роз’яснення у рішенні Вищої ради правосуддя, вже не кажучи про роз’яснення щодо

відмови в задоволенні клопотань про витребування навіть таких доказів, як протоколи звітновиборчої Конференції Ліги радіоаматорів України громадської організації «Ліга радіоаматорів

України», прийнятих у м. Кропивницький(Кіровоград) 29 - 30 серпня 2015 року, та звітновиборчої Конференції громадської організації «Ліга радіоаматорів України», прийнятих 23 січня

2016 року у м. Києві, рішення яких оскаржуються в цій справі, і які, завдяки запеклій боротьбі

позивача та його представника з таким правосуддям з 28 березня 2017 року, все таки були

витребувані у відповідача лише 04 червня 2019 року, тобто більше ніж через 2(роки) 2(два)

місяці.

Так що суспільний інтерес до цієї цілком таємної справи прямо скажемо шалений, а

несправедливість вирішення питань у цій справі та прийняття невірних судових рішень, та розгляд

без участі зацікавлених осіб і вирішення питань, які вплинуть на їх права та законні інтереси,

може переповнити чашу довготерпіння широкого загалу радіоаматорської спільноти та призвести

до вибуху широкого суспільного обурення.

За приписом п. 8 ч. 3 ст. 274 суд повинен врахувати думку сторін щодо необхідності

розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Однак питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд

вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч.1 ст.277 ЦПК України), без проведення

судового засідання, без присутності сторін, третіх осіб та інших учасників. За таких умов суд не

може врахувати думку всіх сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного

позовного провадження, і звісно, що і при постановленні ухвали від 08 серпня 2019 року думка

сторін у цій справі з цього приводу ніяким чином не враховувалась.

За законом може бути врахована тільки думка відповідача, якщо відповідач в

установлений судом строк спроможеться подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в

порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень

відповідача може постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного

провадження.

З цього випливає ще одна проблема. Право на таке заперечення закріплене тільки за

відповідачем. Але якщо позивач сам не бажає спрощеного провадження і не подав відповідне

клопотання в порядку ст.276 ЦПК України, то чи може він вимагати розгляду справи в порядку

загального позовного провадження? Адже за ч.2 ст.184 ЦПК України зазначення в позовній заяві

клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження є саме правом, а

не обов'язком позивача.

А коли між позивачем, його представником, відповідачем та його представниками та

керівниками суцільне «братаніє» осяяне змовою, конфліктом інтересу представника позивача і

непереборним бажанням якнайшвидше отримати бажане усіма учасниками цього процесу

рішення суду і саме таке, яке замовив в суді в своєму позові позивач, то суду з матеріалів справи

ніколи не вдасться виудити будь-які альтернативні думки з приводу розгляду справи в загальному

провадженні.

Як бачимо ми й тут наражаємося на правову невизначеність при оцінці дискреційних дій

суду, через що критерії прийняття ухвалою судді від 08 серпня 2019 року

http://reyestr.court.gov.ua/Review/83614811 судового рішення про розгляд цієї справи в порядку

спрощеного провадження стають недосяжними для зрозуміння, оскільки ніяких чітких орієнтирів

чи маяків, які б вказували на те, що справа №760/14391/18 за позовом Грищенка Володимира

Володимировича до Громадської організації «Ліга радіоаматорів України» про визнання

недійсним рішень позачергової звітно-виборної Конференції громадської організації «Ліга

радіоаматорів України», проведеної 30 травня 2015 року, повинна розглядатись саме в порядку

спрощеного провадження ми в законодавстві не знаходимо.

Законотворець строїть норми права щодо віднесення справ до спрощеного позовного

провадження і розгляду цих справ таким чином, що здається, що держава Україна ще живе в 90-х

роках і керується не законами, а все вирішує «по-понятіям», викладеними на відміну від «понятій»

розмитими, не чіткими формулюваннями, зокрема такими неконкретними, які ми бачемо в ч.3

ст.274 ЦПК України, а в інших «понятіях» закликає розглядати справи спрощеного (мабуть від

слова «спрос» - процедури прийняття того чи іншого рішення на «сходнякє») позовного

провадження дуже зверхньо, в письмовому провадженні, без виклику сторін і залучення до участі

в справах зацікавлених осіб, тобто в порядку навіть жорсткішому щодо нехтування прав людини,

ніж порядок встановлений Законом України «Про звернення громадян», за ст.18 якого людині

хоча би залишили її невід’ємне право брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви, в той час

як справи звичайного позивного провадження можуть розглядатись «по-понятіям» визначених

словами «ширше» та «глибше».

Як бачимо, вирішення судом питань, пов'язаних з питанням призначення справ до

розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, за критеріями ч.3 ст.274 ЦПК України

ніякими чіткими правовими нормами не обмежене і суди мають широкі, безмежні, без будь-яких

берегів дискреційні повноваження, а тому є необхідність на практиці слідувати критеріям,

відповідно до яких такий чинник як віднесення справ до спрощеного позовного провадження

повинен бути оцінений об'єктивно.

При такому жахливому становищі правової визначеності при вирішенні питання про

віднесення справи до категорії справ спрощеного позовного провадження найважливішими

гарантіями дотримання меж дискреції судом можуть виступати тільки високі професійні й

моральні якості суддів.

Зокрема в цьому випадку в пригоді стає застереження щодо застосування дискреції,

викладене у Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи №R(80)2, яка прийнята Комітетом

міністрів 11 березня 1980 року, відповідно до якої дискреційними є повноваження суб'єкта

владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є

правомірною, тому не можна допустити, щоб використання дискреційних повноважень при

застосуванні цих норм призводило до порушення законних прав та інтересів осіб.

Враховуючи викладене, суд, виходячи з вимог ч.3 ст.274 ЦПК України повинен був

врахувати все зазначене в своїй сукупності, і як ми бачимо, ті врахування зовсім не на стороні

віднесення розгляду цієї справи до спрощеного позовного провадженні, а тому справа

№760/14391/18 не може розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження.

Крім того, суд повинен, відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, визначати в межах,

встановлених ЦПК, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу

пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу

між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність

справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій,

розмір судових витрат, пов’язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Звісно, що і цього всього ніхто не визначав, не враховував та не робив і мабуть не

збирається робити.

Вважаю, що суд невірно відніс справу до справ спрощеного позовного провадження, на

що також вказує наступне:

Відповідно до ч.1 ст.275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного

позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60(шістдесяти) днів з дня

відкриття провадження у справі.

Ухвала судді Солом’янського районного суду міста Києва Шереметьєвої Л.А. від 08

серпня 2019 року http://reyestr.court.gov.ua/Review/83614811 про відкриття провадження у справі

Тобто справа вже розглядається більше 60(шістдесяти) днів, і на сьогодні вже всі

80(вісімдесят) днів.

А чергове судове засідання призначене на 31 жовтня 2019 року, та нікому не відомо чи

буде воно останнім.

Фактично ж у справі проводиться не «спрощене» провадження, а «підготовче»

провадження, в якому відповідно до п.п.7, 10 ч.2 ст.197 ЦПК України, суд вирішує питання про

витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує заяви та клопотання

учасників справи.

Так, з ухвали Солом’янського районний суд м. Києва від 03 жовтня 2019 року

http://reyestr.court.gov.ua/Review/84757774 вбачається, що представник позивача Роговський

А.А. в судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про витребування копії

документів у відділі державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських

формувань Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м.

Києві, а саме:

-реєстру осіб (громадян), які приймали участь у позачерговій звітно-виборній Конференції

ГО «Ліга радіоаматорів України» від 30 травня 2015 року у м. Київ;

-протоколу мандатної комісії позачергової звітно-виборної Конференції ГО «Ліга

радіоаматорів України» від 30 травня 2015 року № 2;

-протоколу позачергової звітно-виборної Конференції ГО «Ліга радіоаматорів України»

від 30 травня 2015 року б.н. у м. Києві.

При чому, це відбулося вже на другому закритому завісою для радіоаматорської спільноти

завісою таємності судовому засіданні, оскільки перше засідання, згідно з п.3 резолютивної

частини ухвали від 08 серпня 2019 року http://reyestr.court.gov.ua/Review/83614811 , проведене об

11 годині 30 хвилин 10 вересня 2019 року у відкритому судовому засіданні в кабінеті №8

приміщення Солом’янського районного суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. М. Кривоноса,

25.

Відповідно до ч..4 ст.279 ЦПК України, перше судове засідання у справі проводиться

не пізніше 30(тридцяти днів) з дня відкриття спрощеного провадження у справі. За

клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для

подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового

засідання з поважних причин.

Так чому й тут строки порушені і з невідомих причин розгляд справи відкладено, хоча в

справах спрощеного позовного провадження перше судове засідання повинно бути і останнім

засіданням через те, що вони малозначні. Чи не так?

Але 03 жовтня 2019 року суд, заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали

справи, прийшов до висновку про задоволення клопотання, виходячи з вимог ст.84 ЦПК України,

за якою учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання

про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у

частинах другій та третій статті 83 ЦПК України. Якщо таке клопотання заявлено з

пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа,

яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не

залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2)

обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з

яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання,

заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або)

причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Відповідно до ч.ч.2, 4, 8 ст.83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право

звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної

заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об’єктивних причин,

учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може

бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які

підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання

вказаного доказу.

Відповідно до п.п.1, 7, 9 (розділу ІІІ. Надання документів, що містяться в реєстраційній

справі, у паперовій формі) Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних

осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженого наказом Міністерства

юстиції України віл 10 червня 2016 року №1657/5 https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0839-16 ,

документи, що містяться в реєстраційній справі, у паперовій формі надаються за запитом

про надання документів, що містяться в реєстраційній справі відповідної юридичної особи,

громадського формування, що не має статусу юридичної, фізичної особи - підприємця (додаток 3),

заявника, шляхом звернення до центру надання адміністративних послуг, утвореного при суб’єкті

державної реєстрації, що відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних

осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» уповноважений зберігати

реєстраційні справи у паперовій формі.

У разі якщо відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб,

фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація проводиться

Міністерством юстиції України та його територіальними органами, документи, що містяться

в реєстраційній справі у паперовій формі, надаються за запитом заявника шляхом звернення

до Міністерства юстиції України або його територіальних органів, що відповідно до закону

уповноважені зберігати реєстраційні справи у паперовій формі. Кількість документів, щодо

яких подається запит, не обмежується. За результатом розгляду запиту щодо надання документів,

що містяться в реєстраційній справі, державний реєстратор виготовляє копії таких документів для

надання їх заявнику.

Тобто позивач, його представник чи будь яка особа, мали і мають нічим необмежену

можливість з дня офіційного опублікування зазначеного Порядку, як зазначено в п.6 наказу

Міністерства юстиції України віл 10 червня 2016 року №1657/5

https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0839-16 , тобто з 17 червня 2016 року коли цей Порядок

опубліковано в «Офіційному віснику України» (№ 45 від 17.06.2016 — 2016 р., , стор. 332, стаття

1661, код акту 82215/2016), вільно і самостійно отримати хоч копію усієї реєстраційної справи

громадської організації «Ліга радіоаматорів України», чи будь-який документ, що міститься в цій

реєстраційній справі, в тому числі і:

-реєстр осіб (громадян), які приймали участь у позачерговій звітно-виборній Конференції

ГО «Ліга радіоаматорів України» від 30 травня 2015 року у м. Київ;

-протокол мандатної комісії позачергової звітно-виборної Конференції ГО «Ліга

радіоаматорів України» від 30 травня 2015 року № 2;

-протокол позачергової звітно-виборної Конференції ГО «Ліга радіоаматорів України» від

30 травня 2015 року б.н. у м. Києві.

Для цього треба було просто у м. Києві по вул. Євгена Сверстюка, піднятись на сьомий

поверх будинку №15, де розташований відділ державної реєстрації друкованих засобів масової

інформації та громадських формувань Управління державної реєстрації Головного

територіального управління юстиції у м.Києві, та подати відповідний запит, зразок якого мається

тут https://zakon.rada.gov.ua/laws/file/text/45/f457536n470.doc , а наступного дня отримати там же

всі ці бумажки, що за межами встановлених строків та з порушенням вимог ст.ст.83,84 ЦПК

України витребував суд, які в кожному випадку належним чином засвідчуються відділом

державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань

Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м.Києві, та

просто додати їх до позову Грищенка Володимира Володимировича до громадської організації

«Ліга радіоаматорів України» про визнання недійсним рішень позачергової звітно-виборної

Конференції громадської організації «Ліга радіоаматорів України», проведеної 30 травня 2015

року.

Більш того, Грищенко В.В. та його представник Роговський А.А., будучи з 2014 року до

сьогоднішнього дня у справі №760/24171/14-ц за позовом Зельдiна Ігоря Львовича та Кривенького

Олександра Андрійовича до Громадської організації «Ліга радіоаматорів України» про визнання

недійсними та скасування рішень звітно-виборчої Конференції громадської організації «Ліга

радіоаматорів України», прийнятих 6-7 вересня 2014 року в смт. Затока Одеської області,

відповідно - третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог, з боку відповідача - громадської

організації «Ліга радіоаматорів України» та представником цієї третьої особи, мали можливість

отримати копії цих документів із зазначеної справи №760/24171/14-ц, в якій копія всієї

реєстраційної справи громадської організації «Ліга радіоаматорів України» наявна в семи томах з

травня 2019 року.

А тому до постановлення ухвали судді Солом’янського районного суду міста Києва

Шереметьєвої Л.А. від 08 серпня 2019 року http://reyestr.court.gov.ua/Review/83614811 про

відкриття провадження у справі, як позивач, так і його представник мали наявну можливість

долучити до позовної заяви зазначені документи.

Ні позивач, ні його представник при подачі позову й до вирішення питання про відкриття

провадження у справі письмово не повідомили суд та не зазначили доказ, який не може бути

подано, причини, з яких доказ не може бути подано у визначений законом строк і не надали суду

докази, які підтверджують, що позивач та його представник здійснили всі залежні від них дії,

спрямовані на отримання вказаних доказів.

В матеріалах справи немає ніяких документів про те, що відділ державної реєстрації

друкованих засобів масової інформації та громадських формувань Управління державної

реєстрації Головного територіального управління юстиції у м.Києві, в порушення наведеного

Порядку, відмовив позивачу чи його представнику в наданні копій вказаних документів і

паперовому вигляді, чи хоча би документів про те, що позивач та його представник взагалі

зверталися туди з запитом про ці документи.

Тобто, в порушення п.4 ч.2 ст.84 ЦПК України, вжиті представником позивача

Роговським А.А,, який 03 жовтня 2019 року подавав клопотання, заходи для отримання вказаних

доказів самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного

отримання цих доказів не були надані суду, а тому на разі не було ніяких підстав вважати, що у

позивача чи його представника були наявні підґрунтя стверджувати про неможливості самостійно

надати вказані докази, а відтак суд не мав ніяких законних підстав до витребування вказаних

доказів.

Наведене вказує на те, що клопотання представника позивача Роговським А.А. про

витребування доказів, заявлене в судовому засіданні від 03 жовтня 2019 року, подане за межами

строку, зазначеному у ч.2 ст.83 ЦПК України, тобто заявлене з пропуском встановленого законом

строку, а тому повинно бути залишене без задоволення.

Відповідно до ч.8 ст.83 ЦПК України, докази, не подані у встановлений законом або

судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає,

обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відтак, письмові докази, а саме: реєстр осіб (громадян), які приймали участь у

позачерговій звітно-виборній Конференції ГО «Ліга радіоаматорів України» від 30 травня 2015

року у м. Київ; протокол мандатної комісії позачергової звітно-виборної Конференції ГО «Ліга

радіоаматорів України» від 30 травня 2015 року № 2; протокол позачергової звітно-виборної

Конференції ГО «Ліга радіоаматорів України» від 30 травня 2015 року б.н. у м. Києві, які

витребувані ухвалою суду від 03 жовтня 2019 року http://reyestr.court.gov.ua/Review/84757774 не

можуть у цій справі бути прийняті судом до уваги через те, що вони без будь-яких поважних на те

причин не подані до суду у встановлені законом строки.

З огляду на викладене, стає очевидним те, що справа №760/14391/1 за позовом Грищенка

Володимира Володимировича до Громадської організації «Ліга радіоаматорів України» про

визнання недійсним рішень позачергової звітно-виборної Конференції громадської організації

«Ліга радіоаматорів України», проведеної 30 травня 2015 року підлягає розгляду за правилами

загального позовного провадження.

Разом з тим, відповідно до п.7 ч.3 ст.376 ЦПК України, порушення норм процесуального

права є обов’язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та

ухвалення судом апеляційної інстанції нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку

спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального

позовного провадження.

Пункт 7 ст.411 ЦПК України, також застерігає, що судові рішення підлягають

обов’язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув в

порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами

загального позовного провадження.

 Таким чином, висновок про наявність доцільності зміни порядку розгляду цієї справи із

спрощеного на загальний є очевидним.

Відповідно до ч.6 ст.277 ЦПК України, якщо суд вирішив розглянути справу в порядку

спрощеного позовного провадження, але в подальшому постановив ухвалу про розгляд справи за

правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття

провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного

позовного провадження не допускається.

 Тобто із процедури спрощеного провадження можна вийти у процедуру загального

позовного провадження. Зворотній же перехід з загального позовного провадження до спрощеного

провадження процесуальним законом не передбачений.

Питання про перехід у процедуру загального позовного провадження може вирішуватися

за ініціативою відповідача або за власною ініціативою суду.

Згідно ч. 1 ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо

предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення

підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа

розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може

вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ЦПК України у заявах про залучення третіх осіб і в заявах третіх

осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх

осіб належить залучити до участі у справі.

 У разі задоволення позову у справі №760/14391/18 за позовом Грищенка Володимира

Володимировича до громадської організації «Ліга радіоаматорів України» про визнання недійсним

рішень позачергової звітно-виборної Конференції громадської організації «Ліга радіоаматорів

України», проведеної 30 травня 2015 року у відповідача виникне право не доказувати обставини

при розгляді справи №760/5850/17 за позовом Зельдiна Ігоря Львовича до громадської організації

«Ліга радіоаматорів України» про визнання недійсними рішень позачергової звітно-виборчої

Конференції Ліги радіоаматорів України громадської організації «Ліга радіоаматорів України»,

прийнятих у м. Кропивницький(Кіровоград) 29 - 30 серпня 2015 року та рішень позачергової

звітно-виборчої Конференції Ліги радіоаматорів України громадської організації «Ліга

радіоаматорів України», прийнятих 23 січня 2016 року у м. Києві, у якій бере участь та сама особа

- громадська організація «Ліга радіоаматорів України», щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у

господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються

при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці

обставини, тобто для всіх радіоаматорів права і інтереси яких порушує рішення в цій справі буде

означати res judicata у справі №760/5850/17 за позовом Зельдiна Ігоря Львовича, якому сотні

радіоаматорів доручили в суді захищати свої інтереси від рейдерської зграї, до громадської

організації «Ліга радіоаматорів України» про визнання недійсними рішень позачергової звітновиборчої Конференції Ліги радіоаматорів України громадської організації «Ліга радіоаматорів

України», прийнятих у м. Кропивницький(Кіровоград) 29 - 30 серпня 2015 року та рішень

позачергової звітно-виборчої Конференції Ліги радіоаматорів України громадської організації

«Ліга радіоаматорів України», прийнятих 23 січня 2016 року у м. Києві де я є позивачем, тобто

рішення у справі №760/14391/18 за позовом Грищенка Володимира Володимировича до

громадської організації «Ліга радіоаматорів України» про визнання недійсним рішень

позачергової звітно-виборної Конференції громадської організації «Ліга радіоаматорів України»,

проведеної 30 травня 2015 року буде мати преюдиційне значення для широкого загалу

радіоаматорства, в тому числі і для членів клубу «Миколаїв» які будучи членами ГО ЛРУ,

боролись з свавіллям самозванців, які в будь-який спосіб намагались утримати владу та

узурпувати ГО ЛРУ, що їм все ж вдалося в мухлярський спосіб здійснити, що й породило позови в

суди.

Преюдиція за визначенням – це прийняття судом фактів без доказування та перевірки, які

були встановленні процедурно іншім судом в іншій справі. Преюдиція дає право стороні у справі

повторно не доказувати такі факти для обґрунтування своїх позовних вимог, а іншій стороні не дає

право спростовувати ці факти іншими засобами доказування.

У разі задоволення позову у справі №760/14391/18 за позовом Грищенка Володимира

Володимировича до громадської організації «Ліга радіоаматорів України» про визнання недійсним

рішень позачергової звітно-виборної Конференції громадської організації «Ліга радіоаматорів

України», проведеної 30 травня 2015 року, в силу положень п.п.5.8, 5.12 Статуту громадської

організації «Ліга радіоаматорів України», в редакції від 11 грудня 2010 року, яка діяла на той час,

за яким статус делегата конференції ЛРУ отримують члени Виконкому ЛРУ, до складу якого

входять: президент ЛРУ, перший віце-президент, віце-президенти, секретар (по посадi), голови

комітетів та комісій ЛРУ, члени ревізійної комісії ЛРУ, керівник бюро обміну радіоаматорськими

листівками - підтвердженнями (QSL-бюро ЛРУ), керівник офіційного друкованого органу ЛРУ,

начальник ЦСТРК ТСО України, може змінитись і склад делегатів позачергової звітно-виборчої

Конференції Ліги радіоаматорів України громадської організації «Ліга радіоаматорів України» у

м. Кропивницький(Кіровоград) від 29 - 30 серпня 2015 року та позачергової звітно-виборчої

Конференції Ліги радіоаматорів України громадської організації «Ліга радіоаматорів України» від

23 січня 2016 року у м. Києві, що невідомим чином вплине на результати голосування, та на

прийняття рішень цими Конференціями.

Виходячи із матеріалів справи, вважаю, що суд має залучити мене у якості третьої особи,

яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача, оскільки результати розгляду справи

вплинуть на мої права та на права членів Кіровоградського(Кропивницького) обласного відділення

ГО ЛРУ та мої та їх законні інтереси, у справі №760/5850/17 за позовом Зельдiна Ігоря Львовича

до громадської організації «Ліга радіоаматорів України» про визнання недійсними рішень

позачергової звітно-виборчої Конференції Ліги радіоаматорів України громадської організації

«Ліга радіоаматорів України», прийнятих у м. Кропивницький(Кіровоград) 29 - 30 серпня 2015

року та рішень позачергової звітно-виборчої Конференції Ліги радіоаматорів України громадської

організації «Ліга радіоаматорів України», прийнятих 23 січня 2016 року у м. Києві, а також, на мої

права, зазначені в п.п.4.1, 4.4 Статуту громадської організації «Ліга радіоаматорів України» а саме:

і взагалі на право бути членом громадської організації «Ліга радіоаматорів України», оскільки

позов у справі №760/5850/17 стосується і рішення про безпідставне виключення членів нашої

громади із членів громадської організації «Ліга радіоаматорів України».

А.Ф.Клєйман у своїй класичній праці «Участие третьих лиц в гражданском процессе»

пише «Duobus litigantibus terius gaudet» (коли двоє судяться – третій радіє). В цих словах

просліджується та мета, яку мало б переслідувати правове регулювання участі третіх осіб у

цивільному процесі, а саме надання третій особі можливості належного захисту своїх прав та

законних інтересів у «чужому» процесі – процесі, в якому третя особа вразливіше становище, аніж

сторони – позивачі і відповідачі.

Незалучення до участі в справі третьої особи, заінтересованої у вирішенні спору, тягне за

собою не тільки порушення прав цієї особи, а й недоліки в дослідженні фактичних обставин

справи.

Розгляд справи в спрощеному позовному провадженні в такому собі «междусобойчику»

сторін та їх представників без належних повноважень, яким в судовому засіданні суддя та

секретар будуть тільки заважати, оскільки доля рішення ними заздалегідь вирішена самостійно, а

суд потрібен щоб дотриматись деяких формальностей з отриманням паперів з печатками та

підписами, фактично позбавляє зацікавлених осіб, на права та законні інтереси яких вплине

рішення у цій справі, права на вплив на результати розгляду справи, і в заяві наводяться шляхи

подолання такого свавілля.

Виходячи з цього, у суду є всі підстави допустити мене до участі у справі на стороні

відповідача, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є

обов’язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення

нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або)

обов’язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Пункт 8 ст.411 ЦПК України, також застерігає, що судові рішення підлягають

обов’язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення

про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Через що доцільно би було об’єднати в одне провадження справу №760/14391/18 за

позовом Грищенка Володимира Володимировича до Громадської організації «Ліга радіоаматорів

України» про визнання недійсним рішень позачергової звітно-виборної Конференції громадської

організації «Ліга радіоаматорів України», проведеної 30 травня 2015 року зі справою

№760/5850/17 за позовом Зельдiна Ігоря Львовича до громадської організації «Ліга радіоаматорів

України» про визнання недійсними рішень позачергової звітно-виборчої Конференції Ліги

радіоаматорів України громадської організації «Ліга радіоаматорів України», прийнятих у м.

Кропивницький(Кіровоград) 29 - 30 серпня 2015 року та рішень позачергової звітно-виборчої

Конференції Ліги радіоаматорів України громадської організації «Ліга радіоаматорів України»,

прийнятих 23 січня 2016 року у м. Києві, що забезпечило би умови для забезпечення прав

учасників судового процесу та призвело до економії процесуальних ресурсів суду та часу і

кількості суддів, які приймають участь в розгляді цих двох справ.

 Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.188 ЦПК України, в одній позовній заяві може бути об’єднано

декілька вимог, пов’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та

похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від

задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Суд з урахуванням положень частини

першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об’єднати в одне

провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того

самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів

до одного й того самого відповідача.

Справа №760/14391/18 за позовом Грищенка Володимира Володимировича до

Громадської організації «Ліга радіоаматорів України» про визнання недійсним рішень

позачергової звітно-виборної Конференції громадської організації «Ліга радіоаматорів України»,

проведеної 30 травня 2015 року тісно пов’язана зі справою №760/5850/17 за позовом Зельдiна

Ігоря Львовича до громадської організації «Ліга радіоаматорів України» про визнання недійсними

рішень позачергової звітно-виборчої Конференції Ліги радіоаматорів України громадської

організації «Ліга радіоаматорів України», прийнятих у м. Кропивницький(Кіровоград) 29 - 30

серпня 2015 року та рішень позачергової звітно-виборчої Конференції Ліги радіоаматорів України

громадської організації «Ліга радіоаматорів України», прийнятих 23 січня 2016 року у м. Києві,

оскільки рішення в справі №760/14391/18, в силу положень п.п.5.8, 5.12 Статуту громадської

організації «Ліга радіоаматорів України», в редакції від 11 грудня 2010 року, яка діяла на той час,

за яким статус делегата конференції ЛРУ отримують члени Виконкому ЛРУ, до складу якого

входять: президент ЛРУ, перший віце-президент, віце-президенти, секретар (по посадi), голови

комітетів та комісій ЛРУ, члени ревізійної комісії ЛРУ, керівник бюро обміну радіоаматорськими

листівками - підтвердженнями (QSL-бюро ЛРУ), керівник офіційного друкованого органу ЛРУ,

начальник ЦСТРК ТСО України, може змінитись і склад делегатів позачергової звітно-виборчої

Конференції громадської організації «Ліга радіоаматорів України», що невідомим чином вплине

на результати голосування, та на прийняття рішень цими Конференціями, це зокрема, вплине на

визначення квоти, складу і кількості делегатів, які мали приймати участь у зазначених

Конференціях Ліги радіоаматорів України громадської організації «Ліга радіоаматорів України»,

через що рішення у справі №760/14391/18 може значною мірою вплинути на визначення кворуму

конференцій і призвести до інших наслідків, які вплинуть на права та охоронювані законом

інтереси сторін і значної кількості зацікавлених осіб з кола радіоаматорської спільноти.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, суд зобов’язаний зупинити провадження у

справі у разі об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що

розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного,

господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в

іншій справі; суд не може посилатися на об’єктивну неможливість розгляду справи у випадку,

коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом

судового розгляду.

Згідно п.5 ч.1 ст.253 ЦПК України, Строки, провадження у справі зупиняється у випадках,

встановлених пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили

судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Об’єктивно неможливо розглянути справу №760/14391/18 за позовом Грищенка

Володимира Володимировича до Громадської організації «Ліга радіоаматорів України» про

визнання недійсним рішень позачергової звітно-виборної Конференції громадської організації

«Ліга радіоаматорів України», проведеної 30 травня 2015 року до вирішення справи

№760/24171/14-ц за позовом Зельдiна Ігоря Львовича та Кривенького Олександра Андрійовича до

Громадської організації «Ліга радіоаматорів України» про визнання недійсними та скасування

рішень звітно-виборчої Конференції громадської організації «Ліга радіоаматорів України»,

прийнятих 6-7 вересня 2014 року в смт. Затока Одеської області, оскільки відповідно до положень

п.п.5.8, 5.12 Статуту громадської організації «Ліга радіоаматорів України», в редакції від 11

грудня 2010 року, яка діяла на той час, за яким статус делегата конференції ЛРУ отримують члени

Виконкому ЛРУ, до складу якого входять: президент ЛРУ, перший віце-президент, віцепрезиденти, секретар (по посадi), голови комітетів та комісій ЛРУ, члени ревізійної комісії ЛРУ,

керівник бюро обміну радіоаматорськими листівками - підтвердженнями (QSL-бюро ЛРУ),

керівник офіційного друкованого органу ЛРУ, начальник ЦСТРК ТСО України, оскільки рішення

у справі №760/24171/14-ц може змінити склад делегатів позачергової звітно-виборчої Конференції

Ліги радіоаматорів України громадської організації «Ліга радіоаматорів України» від 30 травня

2015 року, що невідомим чином вплине на результати голосування, та на прийняття рішень

Конференцією від 30 травня 2015 року.

На підставі викладеного розгляд справи №760/14391/18 за позовом Грищенка Володимира

Володимировича до Громадської організації «Ліга радіоаматорів України» про визнання

недійсним рішень позачергової звітно-виборної Конференції громадської організації «Ліга

радіоаматорів України», проведеної 30 травня 2015 року потрібно зупинити до набрання чинності

рішення у справі №760/24171/14-ц за позовом Зельдiна Ігоря Львовича та Кривенького

Олександра Андрійовича до Громадської організації «Ліга радіоаматорів України» про визнання

недійсними та скасування рішень звітно-виборчої Конференції громадської організації «Ліга

радіоаматорів України», прийнятих 6-7 вересня 2014 року в смт. Затока Одеської області.

Позов у цій справі надійшов до Солом’янського районного суду міста Києва із

Шевченківського районного суду м. Києва вже після 25 січня 2019 року

Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється

відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення

справи.

На момент постановлення ухвали від 08 серпня 2018 року чинними були наступні норми:

Відповідно до ст.131-2 Конституції України, виключно адвокат здійснює представництво

іншої особи в суді.

Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах,

спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а

також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом

недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Згідно з п.п.11 п.16-1 Перехідних положень Конституції України, з дня набрання чинності

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)": представництво

відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно

прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1

січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1

січня 2019 року.

Відповідно до ч.2 ст.15 ЦПК України, представництво у суді здійснюється виключно

адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний

представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у

малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла

вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті

61 ЦПК України.

Таким чином, враховуючи раніше зазначене стосовно невірного віднесення справи до

категорій справ, які повинні розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження,

Роговський А.А. не міг 08 серпня 2019 року і зараз не може бути представником позивача

у цій справі та не міг подавати позов від імені позивача, оскільки не був і не є адвокатом.

Відповідно до Єдиного реєстру адвокатів України в Україні є тільки один адвокат

Роговський https://erau.unba.org.ua/profile/32711 , однак він є лише однофамільцем Роговського

А.А..

До того ж, відповідно до ч.2 ст. 61 ЦПК України, особа не може бути представником,

якщо вона представляє або представляла іншу особу, інтереси якої у цій справі суперечать

інтересам її довірителя.

Аналогія просліджується і в ч.3 ст.238 Цивільного кодексу України, представник не може

вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої

особи, представником якої він одночасно є.

Роговський А.А. позиціонує себе, як представник позивача у справі №760/14391/18 за

позовом Грищенка Володимира Володимировича до громадської організації «Ліга радіоаматорів

України» про визнання недійсним рішень позачергової звітно-виборної Конференції громадської

організації «Ліга радіоаматорів України», проведеної 30 травня 2015 року.

В той же час, до цього самого моменту, в справах №760/24171/14-ц за позовом Зельдiна

Ігоря Львовича та Кривенького Олександра Андрійовича до Громадської організації «Ліга

радіоаматорів України» про визнання недійсними та скасування рішень звітно-виборчої

Конференції громадської організації «Ліга радіоаматорів України», прийнятих 6-7 вересня 2014

року в смт. Затока Одеської області та №760/5850/17 позовом Зельдiна Ігоря Львовича до

громадської організації «Ліга радіоаматорів України» про визнання недійсними рішень

позачергової звітно-виборчої Конференції Ліги радіоаматорів України громадської організації

«Ліга радіоаматорів України», прийнятих у м. Кропивницький(Кіровоград) 29 - 30 серпня 2015

року та рішень позачергової звітно-виборчої Конференції громадської організації «Ліга

радіоаматорів України», прийнятих 23 січня 2016 року у м. Києві, Роговський А.А. виступає в

обох справах, як представник відповідача громадської організації «Ліга радіоаматорів України» та

у справі №760/24171/14-ц ще й як представник Грищенка В.В. як третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог, з боку відповідача громадської організації «Ліга радіоаматорів України», що

зокрема підтверджує довіреність Роговського А.А. від 12 березня 2018 року, яку видала

громадська організація «Ліга радіоаматорів України», з часом дії до кінця 2019 року - т.1 а.с.147

справи №760/5850/17, така ж довіреність Роговського А.А. від 12 березня 2018 року - т.5 а.с.178

справи №760/24171/14-ц тощо.

Грищенко В.В. у цій справі №760/14391/18 за його позовом до громадської організації

«Ліга радіоаматорів України» про визнання недійсним рішень позачергової звітно-виборної

Конференції громадської організації «Ліга радіоаматорів України», проведеної 30 травня 2015

року, виступає як позивач, і в той же час, на сьогоднішній день є третьою особою з боку

відповідача громадської організації «Ліга радіоаматорів України».

А чи не на підґрунті конфлікту інтересів позивача, його представника і породженого цим

сумісним інтересом позивача і відповідача «договорняком» щодо скасування законних рішень

Конференції ГО ЛРУ від 30 травня 2015 року обумовлені такі фантастичні строки і така

неймовірна легкість розгляду цієї справи в рекордно короткі строки, що її віднесено до категорії

справ спрощеного позовного провадження, чи шо, га?

Відповідно до ч.11 ст.187 ЦПК України, суддя, встановивши, після відкриття

провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175,

177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави

залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків,

який не може перевищувати п’яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Враховуючи те, що позовна заява подана неправомочною особою, яка має в справі

конфлікт інтересів, а позовна заява, в порушення п.10 ч.3 ст.175 ЦПК України, не містить

підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача

(відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, суд повинен постановити ухвалу про

залишення заяви без руху.

Крім того, незрозуміло на підставі яких повноважень в розгляді справи приймає участь

Гай Н.В., яка в Солом’янському районному суді міста Києва позиціонує себе як представник

відповідача - юридичної особи громадська організація «Ліга радіоаматорів України».

 Відповідно до ч.3 ст.58 ЦПК України, юридична особа бере участь у справі через свого

керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону,

статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника, яким в суді,

як вже зазначалось, відповідно до ст.131-2 Конституції України, може бути виключно адвокат.

 Гай Н.В. не є, ні керівником, ні членом виконавчого органу, уповноваженого діяти від її

імені громадської організації «Ліга радіоаматорів України» відповідно до закону, статуту чи

положення і не є адвокатом.

 До того ж, Гай Н.В. допущена до участі в справі за довіреністю №10 від 12 березня 2018

року (у Роговського А.А. в справах №760/5850/17 та №760/24171/14-ц довіреність №11 від 12

березня 2018 року, а у Гай Н.В. в цих же справах довіреність №10 від 12 березня 2018 року. Яка

нерушима єдність!).

Відповідно до п.1 ч.1, ч.ч.3, 5, 6 ст.62 ЦПК України, в редакції від 04 листопада 2018 року,

повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими

документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної

особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої

на це законом, установчими документами. Відповідність копії документа, що підтверджує

повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали

документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у

визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Повноваження Кириленка А.П., якого обрано на перший строк - рішенням Конференції

ГО ЛРУ від 29-30 серпня 2015 року, на другий строк - рішенням Конференції ГО ЛРУ від 23 січня

2016 року в місті Києві (протокол №1-16 від 23 січня 2016 року), відповідно до п.5.9 Статуту ГО

ЛРУ, в редакції прийнятій Конференцією ГО ЛРУ від 11 грудня 2010 року та відповідно п.5.7.2

Статуту ГО ЛРУ, в редакції прийнятій Конференцією ГО ЛРУ від 24 грудня 2017 року, за якими

президент обирається строком на 2(два) роки, сплили 23 січня 2018 року і на час видачі

зазначених довіреностей, Кириленко А.П. не мав повноважень засвідчувати ці довіреності від

імені юридичної особи своїм підписом, оскільки він не був на той час посадовою особою,

уповноваженою на це установчими документами ГО ЛРУ. Кириленко А.П., Гай Н.В. та

Роговський А.А., достовірно знаючи про відсутність повноважень у Кириленка А.П., за

попередньою змовою групою осіб, склали та подали до Солом’янського районного суду міста

Києва вказані довіреності, які являють собою завідомо неправдивими повідомленнями про

повноваження представляти в цьому суді юридичну особу – громадську організацію «Ліга

радіоаматорів України» та на підставі цих документів, які за своєю суттю є службовим

підробленням, Гай Н.В. та Роговський А.А. були допущені судом до участі в розгляді при

щонайменше трьох справ і прийняли участь в безлічі судових засідань.

Відповідно до п.4 ч.3 §1 Розділу 4 Закону України «Про внесення змін до Господарського

процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу

адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року

№2147-VIII https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2147%D0%B0-19#n47 , у Кримінальному кодексі

України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131) розділ XVIII Особливої

частини доповнено статтею 400-1 Кримінального кодексу України - представництво в суді без

повноважень.

 Так, відповідно до ст.400-1 Кримінального кодексу України, злочином є завідомо

неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само

умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, встановлених

договором про надання правничої допомоги, - карається штрафом до трьох тисяч

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до трьох місяців.

 Ті ж самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, - караються

штрафом до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на

строк до трьох років.

 При цьому слід наголосити на тому, що в якості представників відповідача до участі в

справах та до їх матеріалів без будь-якого клопоту та протидії з боку суду допускаються особи

навіть у відсутність у них будь-яких повноважень що сприяє безперешкодному та систематичному

вчиненню цими особами злочинних дій, передбачених ст.400-1 Кримінального кодексу України.

 Відносно Гай Н.В. стосовно факту завідомо неправдивого повідомлення нею

Солом’янському районному суду міста Києва 13 березня 2018 року про повноваження

представляти юридичну особу – громадську організацію «Ліга радіоаматорів України» в цьому

суді у справі №760/5850/17, тобто про вчинення нею злочину, передбаченого ч.1 ст.400-1

Кримінального кодексу України, не має ніякої реакції суду, як немає реакції і на вчинені

Роговським А.А., з урахуванням повторних, після вчинення 13 березня 2018 року групою осіб за

попередньою змовою з Кириленком А.П., який достовірно разом з Роговським А.А. знав, що

повноваження Кириленка А.П. сплили на час видачі довіреності, завідомо неправдивого

повідомлення Солом’янського районного суду міста Києва про повноваження представляти в

цьому суді юридичну особу – громадську організацію «Ліга радіоаматорів України» (довіреність

Роговського А.А. від 12 березня 2018 року - т.1 а.с.147 справи №760/5850/17), епізодів завідомо

неправдивих повідомлень Солом’янського районного суду міста Києва про повноваження

представляти в цьому суді в цій же справі №760/5850/17 , а також у справі №760/24171/14-ц

(довіреність Роговського А.А. від 12 березня 2018 року - т.5 а.с.178 справи №760/24171/14-ц)

злочинні дії, передбачені ч.2 ст.400-1 Кримінального кодексу України.

Так, в судовому засіданні від 13 березня 2018 року(протокол судового засідання від 13

березня 2018 року у справі №760/5850/17– т.1 а.с.148-149) в якості представника відповідача

юридичної особи громадської організації «Ліга радіоаматорів України» до участі в справі

допущена Гай Н.В. за довіреністю від фізичної особи, а не від юридичної особи - громадська

організація «Ліга радіоаматорів України».

В тому ж судовому засіданні від 13 березня 2018 року(протокол судового засідання від 13

березня 2018 року у справі №760/5850/17– т.1 а.с.148-149) в якості представника відповідача до

участі в справі допущений Роговський А.А. за довіреністю №11 виданою 12 березня 2018 року

громадською організацією «Ліга радіоаматорів України» (т.1 а.с.137 у справі №760/5850/17) і

підписаною особою, повноваження якої сплили, оскільки Кириленка А.П. обрано на два роки

президентом громадської організації «Ліга радіоаматорів України» на Конференції ГО ЛРУ від 23

січня 2016 року в місті Києві (протокол №1-16 від 23 січня 2016 року) тобто на конференції

рішення якої оскаржуються в цій справі і у витребуванні протоколу якої ухвалою Солом’янського

районного суду міста Києва від 13 березня 2018 року з неосяжних для розуму міркувань,

безпідставно, антиконституційно та протизаконно було відмовлено, як відмовлено і витребуванні

протоколу Конференції ГО ЛРУ від 29-30 серпня 2015 року в місті Кропивницькому(Кіровограді),

якими Кириленка А.П. вперше обрано керівником громадської організації «Ліга радіоаматорів

України».

 Враховуючи те, що в порушення п.5.7.2 Статуту ГО ЛРУ, в редакції прийнятій

Конференцією ГО ЛРУ від 24 грудня 2017 року, за якою «президент ГО «ЛРУ» не може обиратися

більше ніж на два виборчих періоди поспіль», 03 листопада 2018 року рішенням Конференції

(протокол №1-18) Кириленка А.П. обрано керівником - президентом ГО ЛРУ на третій строк

поспіль, в зв’язку з чим він все одно втратив повноваження відповідно до статутних документів

23 січня 2018 року, і в будь-якому випадку він не має таких повноважень і на теперішній час,

оскільки відповідно до п.5.7.2 Статуту ГО ЛРУ, в редакції прийнятій Конференцією ГО ЛРУ від

03 листопада 2018 року, за якою «президент ГО «ЛРУ» не може обиратися більше ніж на два

виборчих періоди поспіль», стає неможливим посвідчити довіреність представників відповідача

відповідно до установчих документів підписом Кириленка А.П. і зараз.

За таких обставин Гай Н.І. не може бути допущена до участі в справі в якості

представника.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 53 Цивільного процесуального кодексу

України, –

ПРОШУ:

 Долучити цю заяву до матеріалів справи №760/14391/18 за позовом Грищенка

Володимира Володимировича до Громадської організації «Ліга радіоаматорів України» про

визнання недійсним рішень позачергової звітно-виборної Конференції громадської організації

«Ліга радіоаматорів України», проведеної 30 травня 2015 року.

 Припинити систематичні злочинні дії та заборонити участь у справі №760/14391/18 за

позовом Грищенка Володимира Володимировича до Громадської організації «Ліга радіоаматорів

України» про визнання недійсним рішень позачергової звітно-виборної Конференції громадської

організації «Ліга радіоаматорів України», проведеної 30 травня 2015 року, сторонніх осіб, які не

мають чинних повноважень на участь у справі зі сторони позивача та відповідача.

 Залишити всі клопотання та заяви тощо надійшли у цій справі до Солом’янського

районного суду міста Києва від зазначених осіб без розгляду.

 Повідомити правоохоронні органи стосовно зазначених фактів завідомо неправдивого

повідомлення Солом’янському районному суду міста Києва про повноваження представляти

юридичну особу – громадську організацію «Ліга радіоаматорів України» в цьому суді.

 Залишити позовну заяву без руху, запропонувавши позивачу та представнику

позивача Роговському А.А. надати свідоцтво про право на адвокатську діяльність, або позовну

заяву за підписом самого позивача, з доданням потрібних доказів, які своєчасно не були подані до

суду та з виправленням інших зазначених недоліків позовної заяви.

 Постановити ухвалу про розгляд справи №760/14391/18 за позовом Грищенка

Володимира Володимировича до Громадської організації «Ліга радіоаматорів України» про

визнання недійсним рішень позачергової звітно-виборної Конференції громадської організації

«Ліга радіоаматорів України», проведеної 30 травня 2015 року за правилами загального позовного

провадження, продовживши розгляд цієї справи починаючи зі стадії відкриття провадження у

справі.

 Залучити ___________________________________ до участі у справі №760/14391/18 за позовом

Грищенка Володимира Володимировича до Громадської організації «Ліга радіоаматорів України»

про визнання недійсним рішень позачергової звітно-виборної Конференції громадської організації

«Ліга радіоаматорів України», проведеної 30 травня 2015 року у якості третьої особи на стороні

відповідача.

 Зупинити розгляд справи №760/14391/18 за позовом Грищенка Володимира

Володимировича до Громадської організації «Ліга радіоаматорів України» про визнання

недійсним рішень позачергової звітно-виборної Конференції громадської організації «Ліга

радіоаматорів України», проведеної 30 травня 2015 року до набрання чинності рішення у справі

№760/24171/14-ц за позовом Зельдiна Ігоря Львовича та Кривенького Олександра Андрійовича до

Громадської організації «Ліга радіоаматорів України» про визнання недійсними та скасування

рішень звітно-виборчої Конференції громадської організації «Ліга радіоаматорів України»,

прийнятих 6-7 вересня 2014 року в смт. Затока Одеської області

 Об’єднати в одне провадження справу №760/14391/18 за позовом Грищенка

Володимира Володимировича до Громадської організації «Ліга радіоаматорів України» про

визнання недійсним рішень позачергової звітно-виборної Конференції громадської організації

«Ліга радіоаматорів України», проведеної 30 травня 2015 року зі справою №760/5850/17 за

позовом Зельдiна Ігоря Львовича до громадської організації «Ліга радіоаматорів України» про

визнання недійсними рішень позачергової звітно-виборчої Конференції Ліги радіоаматорів

України громадської організації «Ліга радіоаматорів України», прийнятих у м.

Кропивницький(Кіровоград) 29 - 30 серпня 2015 року та рішень позачергової звітно-виборчої

Конференції Ліги радіоаматорів України громадської організації «Ліга радіоаматорів України»,

прийнятих 23 січня 2016 року у м. Києві.

27 жовтня 2019 року _______________________________ П.І.Б.

                                                             (підпис)

вик.Козлов О.М.

Завдяки наведенії заяві, яку ми всі разом (14 радіоаматорів ut7uv, ut7uj, ur2va, us0ak, uy5bc, us6cq, ut5z, ut8ln, "George Ignatov" krs@model.poltava.ua, ut1ky, uz5dx, ut4fa, ut7ny) особисто кожний надсилали до суду влучили в ціль.

Міжсобойчик між ГАЙкою та ГриЩЕНКОМ не вигорів...

Суд https://reyestr.court.gov.ua/Review/87513033 визнав позачергову конференцію ЛРУ від 30 травня 2015 року правомочною і відмовив узурпаторам, які у шахрайський спосіб захопили владу в ЛРУ,  в задоволенні їх безпідставного позову.

Рішення суду ЛжеРУ навіть не оскаржувало