Провадження № 2/760/2253/20

В справі № 760/24171/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

https://reyestr.court.gov.ua/Review/87572875 

16 січня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді -          Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря -         Гак Г.М.

представника позивача-     Козлов О.М.

представника відповідача- Гай Н.В.

представника 3-ї особи-     Роговського А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом   ОСОБА_3 до Громадської організації «Ліга радіоаматорів України», 3-я особа: ОСОБА_4 про визнання недійсними рішень звітно-виборної конференції, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач, а також ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , у листопаді 2013 року звернулися до суду з позовом і просили:

- визнати недійсними рішення Ради ГО «Ліга радіоаматорів України», прийняті на засіданні 14-15 вересня 2013 року в смт. Затока Одеської області;

- визнати недійсними рішення звітно-виборчої Конференції ГО «Ліга радіоаматорів України», прийняті 6-7 вересня 2014 року в смт. Затока Одеської області.

Ухвалою суду від 10 листопада 2014 року в справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду.

Заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 16 квітня 2015 року позов був задоволений.

Визнано недійсними рішення Ради ГО «Ліга радіоаматорів України», прийняті на засіданні 14-15 вересня 2013 року в смт. Затока Одеської області.

Визнано недійсними рішення звітно-виборчої Конференції ЛРУ ГО «Ліга радіоаматорів України», прийняті 6-7 вересня 2014 року в смт. Затока Одеської області.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2016 року заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 16 квітня 2015 року було скасоване, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду, справу передано на розгляд судді Лазаренко В.В.

Розпорядженням керівника апарату Солом`янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2019 року № 589 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 760/24171/14-ц у зв`язку із прийняттям рішення Першою дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя від 25 січня 2019 року № 195/1дп/15-19 про тимчасове відсторонення судді ОСОБА_8 від здійснення правосуддя.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справу № 760/24171/14-ц передано на розгляд судді Шереметьєвій Л.А.

Ухвалою суду від 3 квітня 2019 року залишено без розгляду позов у частині вимог  ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про визнання недійсними рішень від 14-15 вересня 2013 року.

Ухвалою суду від 2 липня 2019 року позов в частині вимог позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_7 залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Ухвалою суду від 15 січня 2020 року закрито провадження в справі в частині вимог позивача ОСОБА_6 на підставі п.7 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Звертаючись до суду, позивач посилається на те, що 6-7 вересня 2014 року в смт. Затока Одеської області була проведена звітно - виборна конференція Ліги радіоаматорів України.

Вважає, що вона була проведена з порушенням положень законодавства та Статуту Ліги і була неправомочною приймати будь-які рішення.

Пунктом 5.8 Статуту Ліги радіоаматорів України визначено, що вищим керівним органом Ліги Радіоаматорів України є конференція, яка скликається не рідше одного разу на два роки.

Норма представництва на наступну конференцію встановлюється поточною конференцією ЛРУ.

Від кожного обласного (АР Крим, м. Київ та м. Севастополь) відділення ЛРУ одним делегатом є голова (президент) обласного (АР Крим, м. Київ та м. Севастополь) відділення ЛРУ. Інші делегати від обласних (АР Крим, м. Київ та м. Севастополь) відділень обираються на загальних зборах (конференціях) згідно встановленої норми представництва.

При цьому обов`язково повинно забезпечуватися представництво на конференції від кожної регіональної організації радіоаматорів, створеної в рамках обласного (АР Крим, м. Київ та м. Севастополь) відділення (якщо чисельність відповідає нормі представництва на конференції ЛРУ).

Статус делегата конференції ЛРУ отримують члени виконкому ЛРУ, голови комітетів та комісій ЛРУ, члени ревізійної комісії ЛРУ, керівник бюро обміну радіоаматорськими листівками - підтвердженнями (QSL -бюро ЛРУ), керівник офіційного друкованого органу ЛРУ, начальник ЦСТРК ТСО України, якщо вони не обрані делегатами від обласних (АР Крим, м. Київ та м. Севастополь) відділень ЛРУ.

Конференція ЛРУ є правомочною, якщо в її роботі бере участь не менше 2/3 делегатів, які представляють більшість обласних (АР Крим, м. Київ та м. Севастополь) відділень ЛРУ.

Згідно п. 5.8 Статуту ЛРУ дата, місце проведення, порядок денний та регламент роботи конференції ЛРУ визначаються Радою ЛРУ і доводяться до відома членів ЛРУ не пізніше, ніж за місяць до початку роботи конференції.

Таке повідомлення відповідачем було викладено 08 серпня 2014 року на офіційному сайті ЛРУ http://uarl.org.ua, тобто з прушенням встановленого п.5.8 Статуту строку.

Крім того, у зв`язку з бойовими діями на сході України не була врахована думка членів Ліги щодо місця проведення конференції.

В ГО`Ліга радіоаматорів України» на той час діяли 27 легалізованих у встановленому порядку обласних відділень ЛРУ.

Звірка з обласними та регіональними відділеннями ЛРУ по сплаті членських внесків за 2013 рік дозволила встановити кількість членів, які стоять на обліку в 28 з 35 обласних та регіональних організацій, та дозволяє порахувати і кількість делегатів, яка мала бути обрана відкожного з них на конференцію, а саме: від 50 членів ЛРУ по 1 делегату, а якщо членів менше - по одному.

При цьому голова ради делегується автоматично.

Вважає, що навіть при ненаданні інформації 7 відділеннями про кількість членів, відповідно до норм представництва, встановлених конференцією 09 грудня 2012 року, на вказану конференцію мало бути обрано мінімум 96 делегатів.

Крім того, статус делегатів, відповідно до п.5.8 Статуту, отримують члени виконкому ЛРУ, голови комітетів та комісій, члени ревізійної комісії, керівник бюро обміну радіоаматорськими листівками-підтвердженнями, керівник офіційного рукованого органу, начальник ЦСТРК ТСО України, якщо вони не обрані делегатами ві обласних відділень.

Таким чином, при кількості делегатів від обласних відділень - 31 та 7 від виконкому ЛРУ і комітетів, на конференції був відсутній кворум і вона не могла бути правомочною.

Переважна більшість обласних відділень та регіональних організацій ЛРУ делегатів на конференцію не обирали і не направляли, а представництво від регіональних організацій забезпечено не було.

В порушення п.п.5.8, 5.9 Статуту звітно-виборна конференція була проведена до проведення загальних зборів/конференцій/ в обласних і регіональних відділеннях ЛРУ.

Виходячи з цього, вважає, що звітно-виборна конференція була проведена з порушенням положень Статуту, за відсутності кворуму, які б давали право приймати рішення, а тому просить задовольнити позов.

Представники відповідача та 3-ї особи в судовому засіданні проти позову заперечували.

Висловили єдину точку зору, що відповідно до Статуту ЛРУ делегувати своїх представників на конференцію могли лише зареєстровані в Реєстрі громадських об`єднань 11 обласних відділень ЛРУ.

Кількість зареєстрованих обласних вдділень підтверджено листом Солом`янського районного управління юстиції у м.Києві від 09 грудя 2015 року.

З них 2 відділення - Сумське Київське зареєстровані з порушенням встановленого законом порядку - 3 особами замість 10, а тому не могли делегувати своїх представників та бути представленими на конференції.

Виходячи з кількості членів ЛРУ в 9 обласних відділеннях, вважають конференцію правомочною, а кворум достатнім для прийняття рішень.

Виходячи з цього, просять у позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до справи ГО`Ліга радіоаматорів України» станом на 15 вересня 2013 року в Реєстр суб`єктів Мін`юсту / Реєстр громадських об`єднань/ було внесено 15 осередків, з яких 11 обласних відділень, а саме:

-Ліга радіоаматорів Волині;

-Рівненське обласне відділення Ліги радіоаматорів України;

-Сумське обласне відділення Ліги радіоаматорів України;

-Миколаївське обласне відділення Ліги радіоаматорів України;

-Одеське обласне відділення Ліги радіоаматорів України;

-Львівське відділення Ліги радіоаматорів України "Львівський клуб короткохвильовиків";

-Житомирське обласне відділення Ліги радіоаматорів України;

-Запорізьке обласне відділення Ліги радіоаматорів України;

-Чернігівське обласне відділення Ліги радіоаматорів України;

-Полтавське обласне відділення Ліги радіоаматорів України;

-Донецьке обласне відділення Ліги радіоаматорів України;

-Вінницьке обласне відділення Ліри радіоаматорів України;

-Громадська організація "Вінницьке обласне відділення Ліги радіоаматорів України";

-Київське обласне відділення Ліги радіоаматорів України;

-Павлоградське міське відділення Ліги радіоаматорів України;

-Мелітопольське регіональне відділення Ліги радіолюбителів України.

Дані обставини підтверджуються листом Солом`янського районного управління юстиції у м.Києві № 406/01/04-07 від 09 грудня 2015 року.

/ т.2, а.с. 66 - 76; т.4, а.с.83 /

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про об`єднання громадян» / у редакції Закону 1992 року/, до всеукраїнських об`єднань громадян належать об`єднання, діяльність яких поширюється на територію всієї України і які мають місцеві осередки у більшості її областей.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону України "Про громадські об`єднання"(в редакції на час виникнення спірних правовідносин), громадське об`єднання, зареєстроване в установленому законом порядку, може мати всеукраїнський статус за наявності у нього відокремлених підрозділів у більшості адміністративно-територіальних одиниць, зазначених у частині другій статті 133 Конституції України, і якщо таке громадське об`єднання підтвердило такий статус у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно п.7 Розділу V ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ даного Закону місцеві осередки таких громадських організацій можуть враховуватися для цілей частин сьомої - дев`ятої статті 19 цього Закону як їх відокремлені підрозділи.

Згідно з ч.ч.7 - 9 ст.19 Закону відомості про всеукраїнський статус громадського об`єднання перевіряються щороку уповноваженим органом з питань реєстрації з даних реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, форма якої затверджується Міністерством юстиції України.

У разі, якщо уповноважений орган з питань реєстрації установить наявність у громадського об`єднання, яке підтвердило свій всеукраїнський статус, меншої кількості відокремлених підрозділів, ніж передбачено частиною першою цієї статті, він надає (надсилає рекомендованим листом з повідомленням про вручення) громадському об`єднанню письмове повідомлення про наявність підстав для втрати громадським об`єднанням всеукраїнського статусу і вносить до Реєстру громадських об`єднань запис про направлення такого повідомлення.

У разі, якщо через 60 днів після отримання письмового повідомлення, передбаченого частиною восьмою цієї статті, кількість відокремлених підрозділів громадського об`єднання, за даними Реєстру громадських об`єднань, не відповідатиме вимогам частини першої цієї статті, уповноважений орган з питань реєстрації приймає рішення про втрату громадським об`єднанням всеукраїнського статусу та вносить до Реєстру громадських об`єднань відповідний запис.

Копія зазначеного рішення надається (надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення) громадському об`єднанню не пізніше наступного дня після його прийняття.

Як зазначено вище, станом на 15 вересня 2013 року відповідно до справи ГО`Ліга радіоаматорів України» в реєстр громадських об`єднань було внесено 15 осередків, з яких 11 обласних відділень.

Даних обставин не заперечували представники сторін у справі.

Відповідно до п.4 Розділу V ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ до Закону України « Про громадські о`єднання» громадські організації, їх спілки (союзи, асоціації, інші об`єднання громадських організацій), легалізовані на день введення цього Закону в дію шляхом реєстрації або повідомлення про заснування, не потребують відповідно перереєстрації або повторного подання документів для повідомлення.

Статути (положення) громадських організацій, спілок громадських організацій мають бути приведені у відповідність із цим Законом протягом п`яти років з дня введення його в дію. Реєстрація змін до статуту (положення), пов`язаних з введенням цього Закону в дію, здійснюється без справляння плати за реєстраційні дії протягом п`яти років з дня введення цього Закону в дію.

Таким чином, суд вважає, що на момент звітно-виборної конференції в вересні 2014 року до складу ГО ЛРУ входило та було легалізовано в порядку, визначеному законом, а саме шляхом реєстрації або повідомлення про заснування 15 членів ЛРУ, які мали право делегувати своїх представників та приймати участь у роботі звітно-виборної конференції.

/ т.2, а.с. 66 - 76; т.4, а.с. 83 /

Пунктом 5.8 Статуту Ліги радіоаматорів України визначено, що вищим керівним органом Ліги Радіоаматорів України є конференція, яка скликається не рідше одного разу на два роки.

Норма представництва на наступну конференцію встановлюється поточною конференцією ЛРУ.

З протоколу попередньої звітно-виборної конференції ЛРУ від 09 грудня 2012 року вбачається, що на конференцію було обрано та приймало участь у її роботі 97 делегатів.

Не заперечуючи даних обставин, представники відповідача та 3-ї особи в судовому засіданні не пояснили, яким чином визначалося представництво на дану конференцію в такій кількості делегатів.

Представник позивача в судовому засіданні посилався на те, що кількість зареєстрованих обласних відділень та регіональних організацій за цей час не змінювалася, а тому делегатами на конференцію 6-7 вересня 2014 року мало бути обрано не менше 97 делегатів, як і на конференцію 9 грудня 2012 року.

З протоколу звітно-виборної конференції від 6-7 вересня 2014 року вбачається, що в ній приймав участь 31 делегат та 7 делегатів від виконкому і комітетів ЛРУ, які представляли 5 обласних відділень з 9, які визнаються ГО ЛРУ зареєстрованими у встановленому законом та Стутуту порядку.

/ т.1, а.с.27 - 40; 48 - 49; 52 - 61; 217 - 225 /

З повідомлення Ліги радоаматорів України № 6 від 13 лютого 2015 року на адресу суду вбачається, що станом на 06 вересня 2014 року всього було зареєстровано 2323 члени ЛРУ в 9 обласних відділеннях - Вінницькому , Чернігівському, Миколаївському, Одеському, Донецькому, Запорізькому, Рівненському, Житомирському та Полтавському.

Норма представництва на конференції була дотримана, оскільки 31 делегат представляв 1 591 члена ЛРУ, тобто понад 2/3 її членів, як передбачено Статутом.

В той же час, з листа Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві від 09 грудня 2015 року № 406/01/04-07 вбачається, що відповідно до справи ГО`Ліга радіоаматорів України« має 15 відокремлених підрозділів, інформація про які міститься в Реєстрі суб`єктів Мін`юсту /Реєстрі громадських об`єднань/, а саме:

- Ліга радіоаматорів Волині;

- Рівненське обласне відділення ЛРУ;

- Сумське обласне відділення ЛРУ;

- Миколаївське обласне відділення ЛРУ;

- Одеське обласне відділення ЛРУ;

-Львівське відділення Ліги радіоаматорів УКраїи «Львіський клуб короткохвильовиків»;

- Житомирське обласне відділення ЛРУ;

- Запорізьке обласне відділення ЛРУ;

- Чернігівське обласне відділення ЛРУ;

- Полтавське обласне відділення ЛРУ;

- Донецьке обласне відділення ЛРУ;

- Вінницьке обласне відділення ЛРУ;

- Київське обласне відділення ЛРУ;

-Павлоградське міське відділення Ліри радіоаматорів України;

-Мелітопольське регіональне відділення ліги радіолюбителів України.

       Представники відповідача та 3-ї особи в судовому засіданні зазначили, що в роботі конференції могли брати лише представники обласних відділень, тобто 11 з даного списку.

Крім того, зазначили, що Київське і Сумське обласні відділення не могли приймати участь в роботі оранів управління, в тому числі делегувати своїх представників на дану конференцію, оскільки вони були створені з порушенням,а саме: засновані 3 особами замість 10 відповідно до Статуту.

В той же час, представники відповідача та 3-ї особи не заперечували, що вони занесені до Реєстру громадських об`єднань, тобто зареєстровані в порядку, визнаечному в п.4 Розділу V ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону України» Про громадські об`єднання».

За таких обставин суд вважає, що представники даних відділень мали приймати участь у конференції.

Представники відповідача та 3-ї особи в судовому засіданні зазначили, що їх реєстрація та статус в Реєстрі Лігою радіоаматорів України не оспорювалися.

Дана обставина підтверджується і наданим представником позивача листом Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації від 09 грудня 2015 року.

Виходячи з цього та предмет спору, суд вважає, що позиція представників відповідача та 3-ї особи з цього питання є неприйнятною, а питання правомочності даних відділень та порядок їх створення не є предметом даного спору.

Не дивлячись на це, суд враховує, що відповідно до ст.8 Закону СРСР «Про громадські об`єднання» від 9 жовтня 1990 року №1708-1, який був діючим під час проведення Установчої конференції ЛРУ 21 грудня 1991 року, кількість засновників дійсно не могла бути меншою 10, що і зазначено в Статуті ЛРУ.

/ т.1, а.с.31 - 40; /

Відповідно до ст.13 Закону України «Про об`єднання громадян»/ в редакції від 16 червня 1992 року/ статут об`єднання громадян не повинен суперечити законодавству України.

В статті 17 Закону зазначено, що громадські організації, їх спілки можуть легалізувати своє заснування шляхом письмового повідомлення відповідно Міністерству юстиції України, місцевим органам державної виконавчої влади, виконавчим комітетам сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.

Статтею 14 Закону визначено, що легалізація (офіційне визнання) об`єднань громадян здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування.

Місцевими органами державної виконавчої влади, виконавчим комітетом сільської, селищної, міської Ради народних депутатів реєструються в обов`язковому порядку місцеві осередки зареєстрованих всеукраїнських об`єднань громадян, якщо така реєстрація передбачена статутними документами цих об`єднань.

Відповідно до пункті 2, 9 Положення про порядок легалізації об`єднань громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року №140 / втратила чинність на підставі постанови КМ №1193 від 26.12.2012 року / легалізація всеукраїнських об`єднань громадян і міжнародних громадських організацій здійснюється Укрдержреєстром, їх місцевих осередків та місцевих об`єднань громадян - структурними підрозділами головних управлінь юстиції Мін`юсту в Автономній Республіці Крим, в областях, мм. Києві та Севастополі, а також районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

Для легалізації громадської організації шляхом повідомлення про її заснування до легалізуючого органу подається заява, підписана не  менш  як  трьома  засновниками громадської організації або її уповноваженими представниками. В заяві вказується прізвище, ім`я, по батькові засновників громадської організації або їх уповноважених представників, рік народження, місце постійного проживання, назва організації і місцезнаходження центральних статутних органів, основна мета діяльності громадської організації. Підписи в заяві повинні бути завірені в установленому законом порядку.

Громадська організація, легалізована шляхом повідомлення про її заснування, вноситься до книги обліку громадських організацій, що ведеться легалізуючим органом.

У книзі обліку громадських організацій зазначається: дата надходження документів, назва організації і місцезнаходження центральних статутних органів, основна мета діяльності, дата легалізації.

З матеріалів справи вбачається, що Київське обласне відділення ГО ЛРУ легалізоване шляхом повідомлення 13 грудня 2012 року Головним управлінням юстиції в Київській області та занесене до Книги обліку громадських організацій легалізованих шляхом повідомлення за №284 як обласне відділення Всеукраїнської громадської організації «Ліга радіоаматорів України».

Сумське обласне відділення ГО ЛРУ легалізоване шляхом повідомлення 01 квітня 2005 року Сумським обласним управлінням юстиції та занесене до Книги обліку громадських організацій легалізованих шляхом повідомлення за №84 як обласне відділення Всеукраїнської громадської організації «Ліга радіоаматорів України».

       Львівське відділення Ліги радіолюбителів України «Львівський клуб короткохвильовиків» зареєстроване 01 квітня 1993 року, Ліга радіоаматорів Волині - 04 листопада 1994 року, Павлоградське міське відділення - 2013 рік, Мелітопольське регіональне відділення - 2013 рік.

/ т.2, а.с. 66 - 76; т.4, а.с. 83 /

Оспорюючи право представників Київського та Сумського відділень приймати участь у конференції, кількісний склад даних відділень представники відповідача та 3-ї особи не зазначають.

З наданої позивачем інформації - таблиці результатів звірки з обласними, регіональними відділеннями ЛРУ сплати членських внесків за 2013 рік вбачається, що Сумське обласне відділення нараховує 56 членів, а Київське - 119 членів.

Таким чином, з урахуванням приведено в довідці відповідача від 13 лютого 2015 року кількісного складу 9 відділень - 2323 членів, загальна кількість членів 11 обласних відділень ЛРУскладає 2 498 членів, 2/3 від кількості яких становить 1 666 членів ЛРУ.

Таким чином, для наявності кворуму в конференції мало приймати участь 50 делегатів / 2 498 : 50= 49, 96 /.

Крім того, яку кількість членів нараховують Львівське відділення Ліги радіолюбителів України «Львівський клуб короткохвильовиків», Ліга радіоаматорів Волині, Павлоградське міське відділення та Мелітопольське регіональне відділення матеріали справи не містять.

При цьому сторони не заперечували, що вони представленими на конференції окремо від обласних відділень не були.

Виходячи з цього, суд вважає, що на проведеній конференції був відсутній кворум, визначений Статутом, та достатній для прийняття рішень.

/ т.2, а.с.1- 20; 37 - 40 /

Представник позивача в судовому засіданні зазначав спочатку, що легалізованими в ЛРУ на момент проведення конференції було 27 осередків, а в подальшому, що 21 осередок.

В урахуванням приведеної вище інформації суд приходить до висновку. О в порядку, визначеному законом, легалізованими було 15 членів ЛРУ, а тому твердження представника позивача в цій частині не приймає до уваги.

Відповідно до підпунктів 7,9 п.5.8 Статуту час проведення наступної конференції ЛРУ визначається на попередній.

Дата, місце проведення, порядок денний та регламент роботи конференції ЛРУ визначається Радою ЛРУ і доводиться до відома членів ЛРУ не пізніше ніж за місяць до початку роботи конференції.

З пункту 18 протоколу засідання Ради Ліги радіоаматорів України від 14-15 вересня 2013 року вбачається, що на засіданні було прийнято рішення про проведення чергової звтіно-виборної конференції в вересні 2014 року.

Конкретну дату її проведення було доручено визначити виконкому Ради ЛРУ.

З протоколу звітно-виборної конференції від 6-7 вересня 2014 року не вбачається, яким чином та коли члени Ліги повідомлялися про дату та місце проведення конференції, а також її порядок денний.

Звертаючись до суду, позивач зазначивв, що таке оголошення було викладено на офіційному сайті ЛРУ http://uarl.org.ua 8 серпня 2014 року, тобто з прушенням встановленого п.5.8 Статуту строку.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала, що це офіційний сайт ЛРУ і дана обставина підтверджується листом ТОВ`Інтернет Інвест» № 981 від 07 грудня 2015 року, згідно з яким у період часу з 01 січня 2013 року до 01 травня 2015 року вказане доменне ім.»я не належало ТОВ`Ліга радіоаматорів України».

Заперечуючи приведений позивачем сайт ЛРУ як офіційний, представник відповідача будь-яких доказів повідомлення членів ЛРУ про проведення звітно-виборно конференції 6-7 вересня 2014 року суду не надала, а тому у суду відсутні підстави вважати виконання відповідачем вимог п.5.8 Статуту та повідомлення про дату та місце проведення конференції, а також її порядок денний членів ЛРУ.

/ т.1, а.с. 193 - 212; т.4, а.с. 108 /

З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

   Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представник позивача подав до суду заяву про стягнення з відповідача:

-витрат позивачів ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на сплату судового збору за подання позову в сумі 243, 60 гр.

-витрат позивача ОСОБА_3 на сплату судового збору за забезпечення доказів в сумі 480, 00 гр.

-витрат його, як представника позивача ОСОБА_6 , на сплату судового збору за забезпечення доказів в сумі 480, 00 гр.;

-витрат його, як представника позивача ОСОБА_6 на сплату судового збору за отримання аудіозапису фіксування судового процесу в сумі 48. 00 гр. ;

-витрат його, як представника позивача ОСОБА_6 ,на сплату судового збору за отримання копій з матеріалів справи в сумі 72,00 гр.

Крім того, просить стягнути з відповідача:

- витрати, понесені ним, як представником позивачів ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту в сумі 14 353, 76 гр.

-витрати позивача ОСОБА_3 , пов`язані з найманням житла, в сумі 800, 00 гр.;

-витрати, понесені ним, як представником позивачів ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , пов`язані з найманням житла, в сумі 10 100,00 гр.  

Відповідно до ч.1 ст. 138 ЦПК україни витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Виходячи з цього, підстави для стягнення з відповідача витрат, понесених позивачами та представником позивачів на переїзд до м.Києва та винаймання житла відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 243, 60 гр., а також 480, 00 гр. при подачі заяви про забезпечення доказів.

Виходячи з цього, понесені ним витрати в цій частині підлягають стягнення з відповідача на його користь.

Відповідно до ч.2 ст.138 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.

Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

15 вересня 2019 року представником позивачів до суду подано попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача,окрім приведених вище понесених судових витрат та витрат, пов`язаних з явкою до суду, а саме:

- 4 000, 00 гр. втраченого заробітку позивачем ОСОБА_3 ;

- 5 000, 00 гр. за відрив відз звичайних занять позивачів та їх представника в зв`язку з явкою до суду.

За загальним правилом стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, повинні бути відшкодовані її судові витрати іншою стороною.

За відрив від звичайних занять стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, її представникові у зв`язку з явкою до суду компенсація обчислюється пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

В розумінні ч. 3 ст. 12 ЦПК України позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Усі понесені витрати мають бути підтверджені відповідними доказами, у тому числі і час відриву від звичайних занять, які суд повинен перевірити як належні та допустимі.

Будь-яких доказів відриву від звичайних занять, а саме від яких саме звичайних занять довелося здійснити відрив позивачу та його представнику, у клопотанні не зазначено.

Крім того, відповідно до матеріалів справи представник позивача є адвокатом, який здійснює професійну адвокатську діяльність.

Тобто, представництво інтересів позивачів у судовому засіданні і є звичайним заняттям представника позивача, і за змістом клопотання професійна правнича допомога позивачам надавалася безкоштовно.

Представником позивача не надано і будь-яких доказів щодо того, що позивач працевлаштований, а тому міг втратити заробіток у зв`язку з явкою до суду.

Слід також зазначити, що з матеріалів справи не вбачається, що позивачі, представництво інтересів яких здійснював адвокат Козлов О.М., з`являлися в судові засідання в даній справі.

Виходячи з цього, суд не знаходить підстав і для стягнення цих витрат з відповідача.

Що стосується стягнення судових витрат, понесених позивачем ОСОБА_6 , про стягнення яких ставить питання представник, суд виходить з наступного.

Ухвалою суду провадження в справі в частині вимог позивача ОСОБА_9 закрито на підставі п.7 ч.1 ст.255 України, тобто в зв`язку з його смертю.

       Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанція

З долучених представником позивача квитанцій, наявних у матеріалах справи, вбачається, що судовий збір на витрати, зазначені в клопотанні, сплачувався саме позивачем ОСОБА_6 .

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно з ч.4 ст.62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

За правилами ч.4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність особи припиняється у момент її смерті.

Виходячи з цього, смерті особи, представництво якої здійснював заявник, підстави для задоволення його заяви в інтересах померлого позивача 4про стягнення судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 15,16,25,237, 248 ЦК України, ст.ст. 9, 13, 14 Закону України «Про громадські об`єднання», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 60,62,76-81, 133, 138, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати недійсними рішення звітно-виборної конференції Ліги радіоаматорів України Громадської організації «Ліга радіоаматорів України», прийняті 6-7 вересня 2014 року в смт. Затока Одеської області.

Стягнути з Громадської організації «Ліга радіоаматорів України» на користь ОСОБА_3 723, 60 гр. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13 лютого 2020 року.

Суддя Л.А.Шереметьєва